Derzhavna pleminna kniga velikoi biloi svini na Ukraini

ВСТУН

розвитком культурности серед широких верств населення все збільшується на тварин з підвищеною продукцією. Цього попиту не може цілком льнити довіз закордонних тварин, а тому виникає думка про конечну ’у утворити власних племінних тварин з високою продукційністю _иевих порід. Немає сумніву, що полшення с.-г. тварин є процес дуже — 1 вимагає досконального й точного знання тих тварин, серед яких

_мо цю роботу.

здібність передавати їх спадково, отож, все це й е метою та завплемнних книг. _м вища країна, що до розвитку племінних тварин, тим раніше виникає ° ка про утворення племінних книг. — лія — класична країна як до утворення видатних, на ввес світ відомих _ рин різних рас—коней, великої рогатої худоби, свиней то що, най— стала на шлях реєстрації племінних тварин і запровадила племінні

— останніх часів тут надавалось надзвичайноїа ваги походженню тварини. _ аючи родовід тварини, вони дивляться, що ця тварина дістала від _ а які якості закріплено в ній роботою заводчиків у цілій низці - . -цінили дуже заводські записи й вівчарі. Так відомий німецький ` вівчарства Вільсдорф каже, що майже на протязі 150 років при венімецьких мериносових вівчарнях ретельно зазначалося все, що мало ня для оцінки окремих тварин з племінного погляду й через це пощасдійти дуже корисних наслідків, наприклад, що до вирівняности руна. Багато пізнише зрозуміли вагу племзаписів в галузі великої рогатої худоби, й тут Ангмія вела перед. Англійці добре уявляли собі, що масове поліпт скотарства неможливо практично без племінного скотарства в межах країни. За допомогою племінних книг ми можемо уявить собі, шо-то за матенад поліпшенням якого нам доведеться працювати й у цім розумінні, 'як професор Попов І. С. „племкниги являются историей пород“. Нам тепер цілком ясно, що неможна вибрати тварину для заводу, коли нев!домо Й походження Й коли ми не знаемо, чи були в не! предки

исними якостями й як ці якості приходили за спадковістю.

Тільки за допомогою ПЛеМКНИГ ми можемо провадити розумний добір тварин, тим більш мати ГОМОЗИГОТНИХ тварин в потрібних напрямках їхньої

продукції.

Нам ще дуже мало відомі закони, яким підлягае спадковість тих чи инших ознак, особливо коли їх де кільки як це й трапляється серед с.-г. тварин. Коли ми хочемо впевнитись в ГОМОЗИГОТНОСТИ тварин, нам неминуче потрібно вивчати їх в дуже великій кількости й на протязі довгого часу, а це, зрозуміло, краще й легче проробити тільки за допомогою

племкниг.

Це зтвердження ще більше підкреслимо, коли згадаємо, що досліди над вивчанням спадковости майже не під силу більшості наукових установ, що всдуть працю в цім напрямку, через велику ускладненість цих дослідів.

Коли під час реєстрації тварин, відмічається не тільки „педигри“, а ще” й їхні корисні властивості, то в такому разі племкниги будуть могутнім знаряддям для поліпшення тварин у сільськім господарстві.

Комерційний бік теж має вагу, бо за тварин, заведених до племкниги дорожче платять і, таким чином, збільшується прибуток в господарстві, а покупець має більше гарантії, що придбає дійсно крашу тварину.

Найстарішу племінну книгу було утворено в Англії для великої рогатої худоби (шортгорнів) року 1822-го. Вона обійшла тільки райони росповсюдження цього скоту в одній країні будь яких напрямків продукції й тільки в 1915 році відокремлено племінну книгу молочних шортгорнів (Dairy Shorthorns).

За колишньою практикою Німеччини здавалось можливим заводити до племкниги тварин не тільки різних рас, а навіть і різних видів Так, бачимо в відомій книзі Затегаста року 1868-го записувано коней, велику рогату худобу, вівці й свині всіх порід.

Таку думку незабаром було залишено:

В Англії теж, до останнього часу, „національна асоціяція свинарів“ видавала одну племінну книгу для великої, середньої б1лої й темворсів з окремими тільки відділами.

Останніми часами Н1меччина, Данія, Франція й инші держави ведуть племкниги виключно для одніеї породи.

Правдивість тої чи иншої методи залежить від завдання, яке ставить собі племкнига.

Коли тільки реєструється тварин відомого якогось походження, то уілком. однаково скільки порід і майже видів буде об‘єктами племкниги. Має значіння тільки кількість тварин.

Зовсім инша річ, коли до племкниги, крім педигри, буде дописані екстер‘єр, господарсько-користні ознаки, племінна здатність та инше й за цими даними ведеться селекцію тварин в будь якому напрямку.

В такому разі, очевидячки, неможливо вести збірну племінну книгу, хоч би з тих міркувань, що персонально дуже важко підшукати людей достатньою мірою обізнаних не тільки на тваринах різної породи, а навіть різних видів.

На нашу думку, неодмінною умовою того, щоб тварину було записано до племкниги, є огляд її на місці в господарстві; не задовольняючись тільки відомим походженням. 4

Безумовно, що такий огляд та оцінка на місці є справою надзвичайно серйозною й потребують свідомих і добре підготовлених осіб для обслуговування племкниги.

Що до території, яку буде обслуговувати наша племкнига, то, очевидячки, це буде вся Україна для племкниги великої білої свині. Можливо, що через деякий час, коли кількість племінних свиней дуже збільшиться, постане потреба виділити декільки крайових племкниг, наприклад, для степу, лівобережного лісостепу, правобережного лісостепу та Полісся, але в усякому разі повинени бути один центр загального керування поліпшення нашого племінного свинарства.

Переходячи до структури племінної книги свинарства на Україні, буде цікаво ознайомитись з постановою цієї справи по инших країнах, тим паче що власного досвіду ми ще не маємо,бо наша племкнига свинарства є перша не тільки на Україні, а взагалі і в Союзі.

Англія де було утворено й вирощено велику білу свиню, перша від усіх почала й реєстрацію її.

Племінну книгу засновано в Англії в 1883 році, а поточного року виходить у світ уже 45 том. Як вище зазначалось, до цієї книги заводилось свиней великих і середніх білих, а також і темворси з головною метою обліку свиней відомого походження.

До книги автоматично заносювано всі тварини, яких батьки було заведено до племкниги.

Індивідуальних властивостей майже не бралося під увагу, так саме як не оцінювалось і корисних якостей свиней, не кажучи вже про такі ознаки, як молочність, плодючість то - що.

Такий однобічний погляд на племкнигу не задовольняє Англію й ми бачемо, як за останні часи різко підвищились вимоги до тварин для заведення їх до племкниги.

Відсутність данних про продуктивність не давало змоги заводчикам вести поліпшення в напрямі збільшення продукцій, а через це легко можливо дійти до занепаду цінної породи.

В Англії можливість зниження продукції стала актуальною загрозою й тут почали шукати нових шляхів для оцінки племінних тварин, бо саме походження вже не задовольняє.

В 1926 році спілка свинарів завела "реєстр плодючості" племінних свиней, зобов'язавши своїх членів оголошувати докладні відомості про плодючість, а крім того рішуче радиться заводчикам реєструвати в себе молочність і матерні здібності, швидкостиглість, оплату корму й якість продуктів зарізу.

В районі ж діяльності беконних фабрик організується контрольні товариства на зразок молочних, з контроль - асистентами, що описують поросят які народилися, і надалі контролюють господарства раз на місяць.

Далі ми бачимо, що мінестерство земельних справ утворило першу англійську контрольну станцію з свинарства в Едінбурзі при Науковому Зоотехнічному Інституті.

На цю конотрольну станцію кожний член спілки свиноводів повинен посилати 4-х поросят при відлученні з кожного 10- го опороса від зареєстрованих маток.

5

На станції поросята відгодовуються до 90 кг жив. ваги, ріжуться на беконній фабриці, досконально вивчається й описується, а всі відомості зазначається в племкнизі на сторінці матки.

Найвидатнішим тваринам міністерство земельних справ видає ,,посвідчення вищості“ (Certificates of Excellence.)

В Німеччині оцінку племінних свиней роблять за, так званою, ,,пунктирною системою“, коли окремі прикмети оцінюють балами, при чому скалі оцінки дуже різняться між собою так питомою вагою і деколи на виміри.

Велику увагу звертають на опис тварини і деколи на виміри.

Живої ваги свиней, та їхньої продуктивності майже не ураховувалось.

В східній Прусії й Ганновері вже почали враховувати плодючість і молочність через контрольні т - ва, засновані 1924 році.

В спільці Ганноверських свинарів поросята 3-х місячного віку посилають на контрольні станції, де їх відгодовується й ріжеться для порівняння їхньої продукції.

Данія давно засвоїла дуже практичний і надзвичайно вірний шлях оцінки племсвиней за якостю приплоду.

Племінне свинарство тут пробуває в руках самого населення, що доречи, майже все коопероване.

Стадо чистопородних свиней, яке визнано за гідне для поліпшення, зветься в Данії ,,племінним центром“.

Такі ,,центри“відограють ролю наших племрозплідників. Складом вони бувають від 3-х маток та 1-го кнура до декількох десятків племтварин.

Власники ,,центрів“ сами ведуть всі записи за формами, що їх встановлюють місцеві комісії, які ввесь час контролюють стан племінного центра. До складу комісії входять два представника від беконних фабрик і один зоотехнік уряду.

З огляду на те, що свинарство відограє в народнім господарстві Данії велику ролю й має характер виключно беконного, то й добір племінних, що поліпшують породу, тварин провадиться з великою стараннісю і суворістю.

Добір, головним чином, провадиться за здатністю тварин давати першокласної якості бекон.

Для здійснення цієї мети від кожної ухваленої матки власник повинен що - року приставляти на досвідну станцію з свинарств по двоє поросят. Тут поросята відгодовуються до 80 кілогр. живої ваги, ріжуть і оцінюють, оскільки вони придатні для беконних фабрик.

Коли виявляється, що матки малоплодющі, або дають не стандартних що до розвитку поростя, так з кількісного як і з якісного боку, то таких маток не можна заводити до племінного центру, а нащадків їхніх не реєструється.

Як наслідок такої суворої політики в доборі племсвиней маємо те, що за останніх 15 років данці добилися зменшення витрат корму а одиницю приросту живої ваги з4,5 до 3,5 кормових одиниць це перше; плодючість збільшилася пересічно на 2-є поросят — друге й третє — якість бекону визнано за кращу на всесвітньому ринкові.

Швеція теж почала вживати методи оцінки племінних свиней за якостю приплоду.

6